Latest Articles


10.12.2014
Enda O'Doherty

The last chapter

Go out to your local bookshop, advises Enda O'Doherty, and get in close with those Books You Haven't Read, the Books To Read Next Summer and The Books To Fill Out Those Small Gaps That Are Still There On Your Shelves. Don't come away empty-handed. They may not be there forever. [ more ]

10.12.2014
Kaya Genç

In search of the 'New Turkey'

10.12.2014
Sebastian Conrad

The place of global history

09.12.2014
Andrei Melville

King of the hill

10.12.2014
Eurozine Review

The way we let the young into the world

New Issues


09.12.2014

Osteuropa | 8/2014

Das Volk und sein Ich. Autoritäre Herrschaft und Legitimität
09.12.2014

Merkur | 12/2014

Eurozine Review


10.12.2014
Eurozine Review

The way we let the young into the world

"openDemocracy" outlines how to end violence against women; "La Revue nouvelle" says Europe has let down its young big time; in "New Humanist", British author Philip Pullman slams cuts to arts education; "Dublin Review of Books" reviews the history of the book in 100 books; in "Merkur", Sebastian Conrad sees Eurocentrism replaced by the centrisms of the South; "Osteuropa" enters a brave new world of legitimate, authoritarian regimes; "Syn og Segn" struggles to comprehend the grave state of Russian art and politics; "Revista Crэtica" revisits East Timor's failed postcolonial democracy; and "Kritika & Kontext" reveals how Solzhenitsyn made it in the West.

19.11.2014
Eurozine Review

Another music! Or no music at all!

29.10.2014
Eurozine Review

A centre receding

15.10.2014
Eurozine Review

This revolutionary moment

17.09.2014
Eurozine Review

Independence in an age of interdependence



http://www.eurozine.com/articles/2011-05-02-newsitem-en.html
http://mitpress.mit.edu/0262025248
http://www.eurozine.com/about/who-we-are/contact.html
http://www.eurozine.com/articles/2009-12-02-newsitem-en.html

My Eurozine


If you want to be kept up to date, you can subscribe to Eurozine's rss-newsfeed or our Newsletter.

Articles
Share |


Рожева сила: нові опозиціонерки в пошуках ?ендерної справедливости


Низка полемічних статтей про діяль- ність "Фемен", що їх надрукувала за останній час "Критика", є доволі ви- разним відбитком широкого спектру медійних оцінок цієї унікальної (для України) групи – від ентузіястичної підтримки до гострого несхвалення. Лариса Лісюткіна у позитивній, дуже зваженій та переконливій статті (ч. 3-4 за 2011 рік) стверджує, що "Фемен" можна розглядати як пози- тивний соціяльний рушій змін. Полі- тизоване вуличне мистецтво стало важливим чинником у постсо- вєтському просторі, і це робить групу конструктивною поту- гою. Натомість скептично на- лаштована Єлєна ?апова в тому ж таки числі "Критики" у при- крому відгуку на статтю Марії Маєрчик та Ольги Плахотнік, опубліковану в ч. 1-2 за 2011 рік, закидає авторкам, що ті не- правильно тлумачать мотиви оголеного протесту "Фемен" проти соціяльної несправедли- вости: вони мовляв, переочили найкритичніший елемент ана- лізу – клас. "Фемен", наполягає вона, є мар?іналками, адже вони походять із нижчого класу з меншими можливостями, тож їм можна пробачити порушен- ня суспільних норм, викорис- тання власних тіл у будь-який можливий спосіб. Авторкам, уїдливо заявляє ?апова, слід було це розуміти, а не ле?ітимі- зувати акції "Фемен" відповідно до того, що вони кажуть самі про себе в інтерв'ю.

Не витворено ще загальних рамок і засновків для публічної дискусії прихильників і критиків феномену "Фемен" – відомо тільки, що ані при- хильників, ані критиків не бракує. Я хотіла би висловити власний погляд на це явище.

Проголошення незалежности України 1991 року розпочало процес дистанціювання українок від тоталі- тарного совєтського минулого. Праг- нучи утвердити свою етнічну унікаль- ність, вони відкидали колективну ква- зимаскулінну совєтську модель квінтесенціяльного жіноцтва – на користь "охоронниці домашнього вогнища", ле?ендарної Берегині. Стверджуючи розширення жіночих прав і можли- востей, вони створили важливі зв'язки зі своїм минулим, сягнувши праіс- торичного символу української куль- турної ідентичности – історично ма- тріярхального суспільства. Образ Бе- регині було вилучено з контексту і вмонтовано наново – структурно й історично – в інакші обставини, за- тим спроєктовано на сучасний куль- турно детермінований жіночий стере- отип, аби зреанімувати давню пара- дигму ідеальної жінки, яка є прикла- дом і "домашньої Мадонни", і її су- часного відповідника – "матері на- ції". Відсилання до Берегині заколи- сували українських жінок хибним відчуттям власної центральности, сприяючи дальшому утвердженню чоловіків на позиціях усвідомленої зверхности.

Поділяючи заперечення панівних цінностей, закорінених у комуністич- ну ідеологію, не всі жінки в Україні, однак, були схильні ідентифікувати себе з неотрадиціоналістським уяв- ленням про жіночність – хоча існував сильний культурний зв'язок, який важко було подолати. Хтось обирав візію української жінки у сенсі захід- ної "витончености". Поряд із конти- нуумом відкинутих соціяльних норм цілий калейдоскоп життєвих стилів залучився у формування нової моделі жіночої ідентичности. Цей відхід гні- тючого колективного минулого тво- рив відчуття індивідуальности й осо- бистої свободи – важливого психоло- гічного дистанціювання від загально- го стада.

Мета реформ, однак, містила фа- тальну помилку. Перебуваючи у пе- реважно консервативному постсовєт- ському оточенні, багато жінок, часто навіть і самі реформаторки, все ще були нездатні побачити гегемонічну патріярхальну культуру перехідного світу, в якому вони тепер жили, вповні усвідомити своє становище ниж- чих істот, що підтримують систему влади, де домінують чоловіки, які підтримують субординацію силою переконання, за допомогою ефектив- ного процесу акультурації. Через об- тяженість України цим історичним ба?ажем ?ендерна нерівність вияви- лася тривкішою, ніж здавалося спо- чатку.

Основною причиною гальмування значущих змін у просуванні жіночих прав був світогляд самих жінок.

За кількома винятками, перша лава (прото) феміністок спрямовува- ла свою енергію на лобіювання короткострокових вигод, безперестанку за- кликаюючи створити умови, які уможливили би спеціяльні поступки для жінок. Особливо наголошували ба- жання поєднати материнські обов'язки та професійне життя, одним сло- вом – створити середовище, де "жін- ка могла би бути жінкою". Поширен- ня культу неусвідомленої парадигми есенціяльного материнства, замаско- ваного під заклик усунути нерівність жінок, затуманювало потребу нової, ефективнішої парадигми жіночности й ?ендерної рівности. Відсилання до жіночих есенціялістських якостей і майже сліпа віра в те, що сила намі- ру визначає результат упровадження політики, стримували і масштаби, і темпи реформ. А тому, попри безпе- речні успіхи піонерок реформування (протофеміністок) у боротьбі проти дискримінації за ?ендерними ознака- ми, багато чого не було досягнуто. Суворі факти показали, що побудова будь-якої масштабної групи тиску з реальними можливостями щось змі- нити вимагає невпинної боротьби і ніколи не слід випускати з уваги ймовірність поразки.

Що має бути зроблено?

Будь-який соціяльний рух після за- родження наражається на перешкоди, розвивається нерівномірно і з труд- нощами, прокладаючи шлях через людський спротив до культурних змін. Наступні десятиліття постав- лять Україну перед іще більшими ви- кликами щодо досягнення консенсу- су в питанні жіночих прав, навіть як простого усвідомлення прикладів де- далі ширшої дискримінації жінок. Нарешті, у змаганні за ?ендерну рів- ність треба усвідомлювати, що бачен- ня її мусить оновлюватися відповідно до вимог часу. Це особливо актуально в умовах мінливої політичної атмосфери сучасної України.

Потреба захищати і просувати права жінок спричинила появу відпо- відних організацій, але щоби вийти за межі усталених патріярхальних об- межень, їх мусить бути суттєво біль- ше. Прихід до влади у 2010 році но- вої, відверто сексистської адміністра- ції, що керується гегемонічною патрі- ярхальною ціннісною системою, ста- вить дуже серйозну перешкоду на шляху до ?ендерної рівности, хоча можливо, що якоїсь миті репресивні методи зазнають невдачі й спричи- нять запеклий опір. Оцінивши свої здобутки за останні два десятиліття, захисники прав жінок почали усві- домлювати, що, зважаючи на таку не- безпеку, настав час піднести бороть- бу на вищий рівень, творити ефектив- ніші соціяльні мережі заради змін. За таких умов нового пробуджен- ня, 2008 року на історичну арену ви- йшли політично радикалізована мо- лодь і ?ендерні активісти, які намага- ються стати голосом жінок і обстою- вати їх рівність. Вони стояли біля ви- токів хвилі опозиції до нещодавно встановленої постсовєтської системи цінностей, спертої на неотрадиціоналістських погля- дах на жінку, що заступили по- передні комуністичні ідеали. Словами Дороті Годжсон і Етел Брукс: "Вік виявляється захопливим динамічним пере- буванням, яке формує види ак- тивізму". Саме різні молодіжні групи взялися за ті виклики, перед якими, попри всі зусил- ля, спасувало попереднє поко- ління. Сучасні приклади непо- кори різні, але мають спільну рису: вони дедалі більше ви- глядають як акції молодих лю- дей, що демонструють ради- кальний поворот від минулого у своїх поглядах і спостере- женнях. Тепер вони наполяга- ють на активнішій ролі у про- суванні рішень соціяльних проблем.

Навесні 2008 року здавало- ся, що початковий постсовєтський статус-кво в Україні вдасться повали- ти. Примарна перебудова почалася 2007 року, з оголошенням річної на- ціональної інформаційної кампанії "Україна 2015" під егідою ООН. Поки що все на етапі декларацій, але зміни назріли. На гребені цього сплеску реформ у Києві виникла гру- па активістів, яка набула форми неза- лежної студентської організації під назвою "Фемен".

Рожева бри?ада вступає в бій

Сходження "Фемен" до слави поча- лося з докорінної зміни природи пу- блічного протесту. Організація вдава- лася до руйнівних пародій, спрямова- них на розхитування корумпованих владних структур заради ?ендерної справедливости. На відміну від попе- редників, ця постмодерна група ради- кальних молодих жінок виросла у відкритому, демократизованому суспільстві. Анна Гуцол, яка 2007 року повернулася зі США, де перебу- вала за програмою обміну лідерів, була певна того, що задля втілення вкрай необхідних змін жінки повинні взяти ініціятиву в свої руки і стати провідниками трансформації.

Відтак у травні 2008 року Гуцол заснувала "Фемен" – групу, яка не мала ні організаційних, ні історичних попередників в Україні. Її девізом став вислів "Україна – не бордель", а візитівкою – рожевий кольор. Гуцол заявила про намір утверджувати жі- ночий активізм і спонукати жінок по- вставати проти безлічі несправедли- востей, із якими вони стикаються.

Водночас вона та її прихильниці від- кинули ярлик фемінізму (хоча, не ро- зуміючи його значення, своїми діями вони підтримували його цінності). Протести почалися з мітин?ів проти проституції, але скоро їх заступили іронічні пародії на жінконенавис- ницькі практики – у формі вуличного театру, що імітував фізичне насиль- ство, ?валтування й експлуатацію жі- нок. Вуличний театр став для них те- риторією гри, яка творила простір для взаємодії зі звичайними перехо- жими; ця гра через пародію показува- ла руйнівні антижіночі стереотипи. Хоча їхньою візитівкою швидко ста- ли протести топлес, початково вони не належали до їхнього дисидент- ського іміджу.

"Фемен" постала з пошуків ?ен- дерної справедливости першої хвилі протофеміністок, але обрала ради- кальні, нетрадиційні форми протесту, щоб усунути і залишки комуністич- них цінностей, і неоконсервативні новотвори, що витіснили їх. Довго- строкові плани цієї нонконформіст- ської організації передбачали залу- чення до основного складу від трьох- сот до чотирьохсот активістів, що були б соціяльно свідомі й мали яскраві лідерські якості, а також були здатні успішно кидати виклик зло- чинній владі й усьому спектру соці- яльних хвороб країни. Гуцол вбачала в цій групі за інтересами – вбраній у рожеве бри?аді, уславленій як най- радикальніший феміністичний рух у сучасній Европі, – зародок офіцій- ної політичної організації. Її запові- тною мрією було заснувати жіночу партію і зробити її найвпливовішою жіночою політичною силою в усій Европі, – але тепер Гуцол зосереджу- ється на активізмі як ефективному першому кроці у створенні коаліції захисників прав жінок в Україні. Коментар Годжсон і Брукс, ви- словлений в іншому контексті, влов- лює дух дисидентської активности "Фемен": "Образи та дії можуть роз- ширювати, доповнювати, збагачувати й ускладнювати те, що не можна пе- редати тільки словами". Прихильни- ці "Фемен" заходилися виявляти свою незгоду з панівними соціяльни- ми кодами, вдаючися до зухвалих ін- новаційних образів і дій: скандаль- них демонстрацій, екстрава?антних вуличних вистав, що зображують сцени фізичного насильства, з?валту- вання й експлуатації, гострі конфрон- тації з владою й, останнім часом де- далі частіше, політичних мітин?ів та акцій громадянської непокори. Найчастіше гостру манеру їхніх про- тестів, зокрема загальновідомі ого- лення в публічних місцях, глядачі сприймають неправильно чи став- ляться до них із підозрою, навіть зне- важливо, особливо ті, кому бракує аналітичних якостей, щоб зрозуміти, які явища є об'єктами пародій і теа- тру. Але, наполягає Гуцол, хоча так- тика може бути екстремістською (а для когось навіть образливою), роз- дягання – найефективніший спосіб привернути увагу до завдань "Фе- мен". Це розпалює уяву публіки, про- вокує дискусії про проблеми жінок, створює соціяльні зв'язки, розвиває мережі й альянси, а також мобілізує активну громадську підтримку ?ен- дерної справедливости.

Хоча спочатку протести "Фемен" було спрямовано проти двох лих – проституції й торгівлі жінками, зго- дом організатори додали до свого по- рядку денного сексуальну експлуата- цію у вишах. До "Фемен" належать здебільшого студентки, тож природ- но, що це переросло у широкі протес- ти. Молоді жінки, особливо з провін- ційних університетів, почали розпові- дати жахливі історії про те, як їх зму- шували займатися сексом (деколи сту- дентки навіть вкорочували собі віку) в обмін на вступ до вишу чи отриман- ня стипендії, місця у гуртожитку або оцінок. Під час широко висвітленої у ЗМІ кампанії за відповідальність чиновників і реформи активістки "Фемен" підняли плакати з гаслами проти сексуальних домагань виклада- чів та адміністрації університетів до студенток за оцінки й стипендії. Од- ним із найнесподіваніших виявів про- тесту проти корупції інституцій висо- кої школи став майже порнографіч- ний "театр абсурду", показаний перед будівлею міністерства освіти. Вулич- не дійство зображало студентку, про- вокативний вигляд якої свідчив про те, що в обмін на оцінку вона уклала сексуальну "угоду з дияволом", і про- фесора, більше схожого на сутенера, якому вона здає роботу. Йшлося про контраст між прагненням освіти і її принизливою ціною в українських освітніх закладах через корумпова- ність академічного середовища.

Сила політики

Хоча спочатку політика не входила до програми "Фемен", із часом пи- тання, не пов'язані безпосередньо із жіночими проблемами, стали важли- вою метою жіночої опозиції до про- гнилої системи. Скажімо, 19 жовтня 2008 року протестувальниці, маючи намір показати брудну природу укра- їнської політики, роздягнулися до бі- кіні й влаштували жваву акцію, бо- рюкаючись у болоті перед будівлею Кабінету міністрів.

Мірою зростання уваги медій до організації та її популярности в світі акції "Фемен" набули іншого спряму- вання: початкову боротьбу з прости- туцією та поширенням міжнародного іміджу України як великого дешевого борделю заступила радикальна опо- зиційність, націлена на широкий спектр політичних, соціяльних та еко- номічних питань. Карнавальні вбран- ня залишилися, але 2009 року "Фе- мен" почали з'являтися топлес, а ву- личний театр поступився мітин?ам і новим політичним конфронтаціям. Протягом президентської кампанії в Україні у лютому 2010 року, напри- клад, протестувальниці "Фемен" де- монстрували свої об?рунтовані побо- ювання щодо погіршення якости української політики. У день голосу- вання шестеро протестувальниць проникли на виборчу дільницю, на якій мав голосувати Янукович, і вла- штували пікет проти фальсифікації виборів і корупції взагалі. Оголені до пояса протестувальниці лише заклеї- ли навхрест синіми стрічками пипти- ки на грудях. Члени виборчої комісії застигли від несподіванки, тим часом демонстраторки розгорнули плакати, які ховали під пальтами, коли при- йшли, зі словами "Не продавай свій голос! Не будь повією!". "Політики нас ?валтують!" – гукала одна з про- тестувальниць, поки охоронець мар- но намагався вигнати їх із приміщен- ня. Згодом їх таки витіснили надвір і поза об'єктивами телекамер зааре- штували, висунувши добре напрацьо- ване звинувачення у хуліганстві. Ор- ганізаторки з "Фемен" розцінили за- хід як дуже успішний: він мав гучний розголос у медіях, привернувши ува- гу до політичних проблем, що їх і на- магалися наголосити "Фемен".

Змагаючись у виборчих перегонах із Юлією Тимошенко, Віктор Януко- вич заявив, що його жінці-суперниці краще показувати свої примхи на кухні. Вигравши вибори із дуже ма- лою перевагою, він не забарився за- повнити свій уряд подібними до себе мізогінічними "офіцерами запасу" совєтської епохи. На посаду прем'єр- міністра він призначив найближчого соратника Миколу Азарова, якого часто називають викопним динозав- ром. Той негайно висловив своє ба- чення жінок у владі: на запитання, чому в його уряді самі чоловіки, він відповів, що "реформи – не жіноча справа". Заява Азарова викликала шквал критики і в Україні, і в Захід- ній Европі. Медії підкидали хмизу у вогнище, знову й знову демонстру- ючи цей запис.

Реа?уючи на а?ресивні сексистські коментарі новопризначених високо- посадовців і відчуваючи, що патріяр- хальні норми у такому середовищі за- кріпилися ще міцніше, "Фемен" вда- лися до іншої тактики, тимчасово змінивши свій треш-імідж на консер- вативніший. Білі футболки й строгі сірі штани прийшли на зміну їхній звичній напівоголеності з часів, коли вони намагалися привернути увагу міністрів. Але дедалі частіше протес- тувальниці, на противагу попередній, "цивілізованішій" протидії їхнім ви- ступам, наражаються на вороже нала- штовану стіну міліційних спецпідрозділів. Усього за два роки "Фемен" ево- люціонували від організації, зорієн- тованої на права жінок, до радикаль- ної політичної опозиції щодо крем- лівської тактики, яку наслідує тепе- рішній український уряд. Діяльність "Фемен" тепер містить драматичні акції протесту проти обмежень сво- боди слова й демократичних свобод. Вплив і помітність "Фемен", зазна- чив в онлайновому "Інтерв'ю з новими молодими українськими активіс- тами" (2010) Дейвіс Ферис, далі зрос- тали, принаймні в той час.

Quo vadis?

Реакційний уряд, який нещодавно прийшов до влади, цілком змінив по- літичний ландшафт України. Постій- ний виклик мовчазному тискові що- денного життя набув нових складнос- тей і більшої серйозности. Невдала спроба України розв'язати свої кри- тичні соціяльні хвороби за попереднього "помаранчевого режиму" по- кликала до життя дві протиборчі сили: уряд, що намагається встанови- ти поліційну державу, та постмодерну ?енерацію радикалізованих активіс- тів, які готуються кинути виклик повзучому авторитаризмові па- нівної владної структури-геге- мона.

Наприкінці 2004 року укра- їнська Помаранчева революція змобілізувала маси молодих лю- дей для колективної відповіді на фальсифікацію виборів. Як ка- жуть Годжсон і Брукс, "можливі види та вияви активізму <...> за- лежать від збігу історичного мо- менту і географічного місця". Виглядало, що для України істо- ричний момент настав разом із Помаранчевою революцією, си?- налізуючи, що cконсолідована демократія вже на відстані про- стягнутої руки. Проте на поча- ток 2010 року стало очевидно: революційна ейфорія розвіяла- ся, помаранчеві лідери зрадили свої революційні обіцянки, по- ринувши у виснажливу міжу- собну боротьбу, що повалила їх і піднесла до влади раніше здискреди- тований режим Віктора Януковича. Майже негайно країна почала прикре зворотнє сповзання до совєтського ав- торитаризму. Тож постає питання, чи теперішні владні ділки успішно придушать молодіжний ентузіязм нонконформістів, таких, як "Фемен" та їхні прихильники, разом із їхньою метою породити всебічну демокра- тію? Чи зроблять нові політичні ліде- ри ту саму помилку, як багато репре- сивних режимів у минулому, перегра- ючи самих себе, коли вирощують ту опозицію, яку самі ж намагаються брутально придушити?

25 лютого 2010 року Віктор Яну- кович, двічі засуджений криміналь- ний злочинець, пройшов інав?урацію як четвертий президент України. Де- монструючи майже патологічний страх перед публічною критикою, його соратники негайно спробували заборонити політичні зібрання та за- ткати рота пресі, вдаючися до бру- тальної поліційної тактики. У відпо- відь 17 липня 2010 року на мирне зі- брання молодих людей, що протисто- яли ухваленню закону, який мав забо- ронити мирні зібрання, попередньо не узгоджені з владою, на головний май- дан Києва прийшли сотні молодіжних активістів. Вони здобули тимчасову перемогу, але, як дуже скоро показали подальші події, нетривку.

Мітин? за свободу зібрань відбув- ся слідом за проведеною з нагоди пер- ших ста днів Януковичевого прези- дентства демонстрацією "Фемен" проти обмеження демократичних сво- бод і свободи преси. 2 липня 2010 року демонстрація "Фемен" набула квазиінтернаціонального забарвлен- ня. У сміливому порушенні протоко- лу гологрудий контин?ент жінок із "Фемен" вітав держсекретаря США Гіларі Клінтон на Софійській площі під час її візиту до Києва. У напівого- леному вигляді вони просили її захис- тити права жінок під час майбутньої зустрічі з президентом Януковичем (що було опубліковано онлайн у "Clinton Greeted by Bare Breasts of Ukrainian Women"). Візит Путіна до України в листопаді 2011 року дав іще один привід для розширення протест- ної діяльности "Фемен", а саме – втручання Росії в українські внутріш- ні справи. У традиційних вінках, із українськими прапорами й прикраса- ми демонстрантки співали "Україна – не Аліна", натякаючи на інтрижку Путіна з російською гімнасткою, що мало означати, що Україна – не кохан- ка Росії.

Мірою зростання слави "Фемен" мета її критики примножувалася, по- ширюючись на іноземні країни, де де- монстрантки порушували ширші між- народні питання. Це призвело до аре- штів (серед інших одразу пригаду- ються Туреччина та Швейцарія) і на- віть дикунської помсти місцевих владців у Білорусі, де з трьох активіс- ток "Фемен" брутально познущалися, перш ніж вивезти роздягнутими на українсько-білоруський кордон і ви- кинути без документів і грошей. У перші місяці існування "Фемен" українська влада, здавалося, не сприй- мала організацію надто серйозно, але на 2011 рік її учасниці дедалі частіше ставали жертвами арештів. Раніше їх просто забирали до відділку, звинува- чували в хуліганстві й зазвичай ви- пускали того ж дня. Тепер, каже Інна Шевченко, "вони почали арештовува- ти нас систематично" (і вимагати сер- йозних термінів ув'язнення). До ліде- рів "Фемен" пізно вночі телефонують зі Служби безпеки, ображають, по- грожують і вимагають припинити ді- яльність, або ж вони пошкодують.

Вплив протесту

Явище тривкої життєздатности "Фе- мен" ставить певні серйозні питання: чи ці активістки стали провісницями історичного процесу, ?енеруючи нові, сміливі риси протесту, чи "Фемен" зводиться до кліше, організації ексгі- біціоністок, які протестують заради самого протесту? Незалежно від того, які серйозні наслідки спричиняє про- тест, рано чи пізно його найскандаль- ніші вияви втрачають свою шокову силу, і їх мусять винаходити заново, щоб вони й далі були адекватними. Чи стала "Фемен" достатньо ефек- тивним, адекватним двигуном, щоби привернути громадську увагу до головних проблем України, чи змусила людей замислитися про них? Наше завдання не спекулювати про майбутнє "Фемен", а радше до- слідити природу й ефективність орга- нізації як сили громадської непокори, здатної вирізнятися у наш час. Для цього треба врахувати, що організація ?енерує і дає відповіді на питання щодо прав людини, корупції в уряді, ?ендерної рівности й глобального імі- джу України як квітучого секс- курорту для "сексопатів", попри те, що організація не має постійної про- грами та сформованого теоретичного під?рунтя. "Фемен" – це компіляція декількох ідеологічних учень, не останнє місце серед яких належить фемінізмові; втім, цей термін в укра- їнському суспільстві такий відразли- вий, що його уникають використову- вати як самоназву. Що спонукало "Фемен" розширити свою програму, перейнявшись такими питаннями, як підтасування голосів на виборах і цензура у ЗМІ, тоді як початкова мі- сія – привернути увагу до українських секс-індустрії та секс-туризму, що вже виходять з-під контролю, – віді- йшла на другий план. Насправді від часу започаткування групи проститу- ція як індустрія розрослася експонен- ціяльно. Спочатку організаторки "Фе- мен" лобіювали зміни до Конституції, які криміналізували би проституцію. Сподівання на це згасло з приходом президента Януковича. Проституція сьогодні є прибутковим бізнесом, за- надто прибутковим для ділків від вла- ди, щоб криміналізувати його. Влас- ники борделів тісно пов'язані з право- охоронцями, і корумповані законодав- ці, за чутками, добре заробляють на плодах цієї незаконної торгівлі. Лише за минулий рік прибутки від індустрії сексу за працевлаштування подвоїли- ся з сімсот п'ятдесяти тисяч до півто- ра мільйона доларів. За теперішнього уряду політична воля оголосити це поза законом є слабшою, ніж будь- коли раніше.

Також і в баченні жінки як рівного партнера немає особливого поступу, попри деякі здобутки в цьому напрям- ку. Це було висвітлено у статті "Kyiv Post" про нещодавнє засідання Верховної Ради, де йшлося про залучення більшої кількости жінок до політич- ного мейнстриму. Спікер парламенту Володимир Литвин наголосив поши- рене переконання (і вочевидь, власне) про нижчість жінки, вдавшись до бі- блійної оповіді про її створення з ре- бра Адама.

Привід замислитися, коли декла- роване бажання уряду залучити більше жінок до політики супер- ечить учинкам політиків, – як-от депутата Петра Мельника з Пар- тії ре?іонів, який намагався на- сильно викинути жінку-депута- та Ірину Геращенко (БЮТ) із ви- борчої дільниці під час місцевих виборів в Обухові Київської об- ласти.

Нещодавня жахлива історія групового з?валтування, спроби вбивства і спалення 18-річної Оксани Макар промовисто пока- зує ставлення до жінки як до людської істоти. Хоч як це при- кро, у медіях часто можна натра- пити на погляд звичайних лю- дей, у тому числі й матері одного з нападників, Лариси Погосян, котрі засуджують дії жертви. Як і багато інших, Погосян ви- правдовує мерзенну поведінку трьох молодих чоловіків (дітей чиновників) Оксаниною прово- кативною поведінкою. Ця думка під- креслює поширене переконання, що, мовляв, вона отримала те, на що за- слуговувала, як "жінка легкої пове- дінки" (що не доведено). Таке став- лення – не рідкість серед українців. Країна має довгу історію потурання злочинцям, які кривдять жінок (хлоп- ці є хлопці; дівчата повинні відповіда- ти за своє нещастя, коли вони обира- ють хибний шлях). Звинувачують жертву; суспільство засуджує її, тоді як нападника часто захищають. Укра- їнські жінки, ці "нижчі створіння з Адамового ребра", повинні відпові- дати вищим стандартам, ніж "чолові- ки, яких Бог створив правити ними"! Вони є тими, від кого вимагають від- повідальної поведінки. Цей дивний звичай відіграв свою роль і в іншому: нині, за чутками, витрачають великі суми грошей на захист монстрів-са- дистів, які намагалися спалити цю молоду жінку, щоби прикрити скоєне групове з?валтування. За іронією, цей огидний вияв українського правосуд- дя розігрався під час "Місяця жіночої історії" (березень). А почалося все на- ступного дня після Міжнародного жі- ночого дня, коли українських жінок рутинно вихваляють як найкращих, найбажаніших, найгарніших і найро- зумніших жінок у світі.

Сумно, але дуже багато україн- ських жінок усе ще тішаться такими публічними виявами "цінування". Вони не намагаються зрозуміти, що, приймаючи ці турботливі вітання лис- тівкою як належне, жінки відкидають власні інтереси як повноцінних люд- Світлина Ярослава Дебелого ських істот, які заслуговують на рів- ність і повагу. Сприймати ці привітан- ня як щось більше, ніж поблажливі "вітальні листівки", значить прини- жувати всіх жінок, інфантилізувати їх як об'єкти, що потребують догляду і захисту "владних" чоловіків. Часто саме такі жінки, які засуджують пове- дінку активної молодої жінки, коли з тією трапляється лихе "через їхню власну поведінку", підтримують ці підсолоджені привітання як визнання своєї "жіночности".

Що ж до природи виявів протесту "Фемен", перш ніж кинутися судити (як багато хто робить) їх адекватність, запитаймо себе: а чи є ефективніший спосіб "продати" їхні послання, ніж як удаючися до жіночого напівоголе- ного тіла – тіла, яке часто використо- вують для реклами товарів? Звісно, напівоголеність із часом неминуче повинна втратити свою силу політич- ної заяви, але сьогодні це, можливо, найдієвіший спосіб ?енерувати публічний діялог про жіночі права як перший крок до досягнення цієї не- вловимої мети ?ендерної справедли- вости. Зрештою, хтозна, чи "Фемен" не є аван?ардом певних катаклізма- тичних змін як захисниці феміністич- них ідеалів, які самі себе не назива- ють феміністками, демонстрантки, які пливуть проти течії жіночого есен- ціялізму й домінантної гегемонічної патріярхальної системи цінностей, у якій вони живуть?

У підсумку

Наразі, всупереч найкращим зусил- лям обох хвиль реформаторок, справа ?ендерної рівности змінила курс і ру- хається у зворотному напрямі. Чудо- вий приклад того, як далеко назад уже зайшла ця тенденція, можна знайти у нещодавній спробі українських лі- дерів-чоловіків протиснути законо- проєкт про заборону абортів, в інтересах збільшення населення країни! Окрім того, що це кричуще порушен- ня права жінки на вибір, такий закон потенційно несе важкі наслідки для самих законодавців. Як крайню ілю- страцію пригадаймо подібну політику лідера Румунії Ніколае Чаушеску: 1966 року в цій країні ухвалили зако- ни для збільшення населення. "Емб- ріон – це власність усього суспіль- ства", – заявляв Чаушеску. Рівень на- роджуваности внаслідок цього подво- ївся, але водночас підскочила дитяча смертність, зросла кількість дітей-ін- валідів, сиріт і покинутих, яких помі- щали у ветхі установи державної опі- ки. Після падіння Чаушеску в 1989 році залишилося понад 100 тисяч ді- тей-інвалідів і сиріт, які жили у жах- ливих умовах. Як позитивний наслі- док, однак, ці намагання ухвалити за- кон проти абортів в Україні змусили "Фемен" звернути більшу увагу на свою первісну мету, привернути увагу до специфічно жіночих проблем.

Рожева революція

Нинішні протести – це не акції поко- ління, вихованого на принципах ста- рої школи за скомпрометованого ко- лись режиму, який (удаючися до ви- слову Браяна Дж. Фостера) "випускає кігті, щоби повернути собі вплив", вони радше належать до безстрашної на вигляд постмодерної ?енерації мо- лодих людей, які подорослішали з до- свідами та очікуваннями, системою цінностей і пропонованих вирішень своїх проблем, що разюче відрізня- ються від їхніх попередників. Вони знають, що означає існувати без ідео- логічного тиску, який ре?улював жит- тя покоління, що жило за попередньо- го авторитарного режиму. Чи можуть молоді протестувальниці, як-от при- хильниці "Фемен", успішно шукати й знаходити вирішення проблем краї- ни? Чи пересічна людина здатна зро- зуміти серйозність за їхніми часто скандальними протестними тактика- ми? Чи їхні неортодоксальні способи кинути виклик сучасним патріярхаль- ним цінностям транслюються у вплив на суспільство, чи шокова природа на- півоголених протестів ображає почут- тя потенційних прихильників, так само, як і противників, і гальмує по- ступ у досягненні жіночих прав? Ці питання залишаються відкритими. Нарешті, чи мають "Фемен" здат- ність перейти від рівня організації на рівень масового руху? Фактично вони відповідають формальним критеріям руху, як їх описує Керол Мюлер: "по- винні бути ототожнені певні особи, між якими встановився емоційний зв'язок під час їхньої взаємодії, які мають відчуття членства в групі й на- працювали план змін, творячи колек- тивну ідентичність", із діяльністю, що ?рунтується на спільному відчутті несправедливости. У такі способи, як спеціяльні програми, прес-конференції, гасла, костюми, мітин?и, політич- ні демонстрації, громадська непокора та вуличний театр, це молоде поколін- ня радикалізованих молодих жінок створює мережу з потенціялом пере- рости в національний рух опозиції до системи цінностей сучасного ре- троградного суспільства. Їхня знатність самооновлюватися з плином часу і визначить їхню еволюцію як важливої суспільної сили для змін та їх майбутню актуальність як масо- вого руху.

 



Published 2012-07-03


Original in English
First published in Krytyka 4/2012 (Ukranian version); Eurozine (English version)

Contributed by Krytyka
© Mariana Rubchak / Krytyka
© Eurozine
 

Eurozine BLOG

On the Eurozine BLOG, editors and Eurozine contributors comment on current affairs and events. What's behind the headlines in the world of European intellectual journals?
CHeFred
A master of the daily grind

http://www.eurozine.com/blog/
On Sunday 30 November, Turkish publisher Osman Deniztekin died, just a few weeks after having been diagnosed with leukemia. He was 65. In memoriam. [more]

Ben Tendler
Cultures of the Anthropocene

http://www.eurozine.com/blog/
Though the Anthropocene has yet to be officially ratified as a new geological epoch, reflections on cultures of the Anthropocene can hardly be considered premature, writes Ben Tendler. A roundup of recent contributions to the public debate that seek to overcome departmental thinking. [more]

Focal points     click for more

Russia in global dialogue

http://www.eurozine.com/comp/focalpoints/eurocrisis.html
In the two decades after the end of the Cold War, intellectual interaction between Russia and Europe has intensified. It has not, however, prompted a common conversation. The focal point "Russia in global dialogue" seeks to fuel debate on democracy, society and the legacy of empire. [more]

Ukraine in focus

http://www.eurozine.com/comp/focalpoints/publicsphere.html
Ten years after the Orange Revolution, Ukraine is in the throes of yet another major struggle. Eurozine provides commentary on events as they unfold and further articles from the archive providing background to the situation in today's Ukraine. [more]

The ends of democracy

http://www.eurozine.com/comp/focalpoints/democracy.html
At a time when the global pull of democracy has never been stronger, the crisis of democracy has become acute. Eurozine has collected articles that make the problems of democracy so tangible that one starts to wonder if it has a future at all, as well as those that return to the very basis of the principle of democracy. [more]

The EU: Broken or just broke?

http://www.eurozine.com/comp/focalpoints/eurocrisis.html
Brought on by the global economic recession, the eurocrisis has been exacerbated by serious faults built into the monetary union. Contributors discuss whether the EU is not only broke, but also broken -- and if so, whether Europe's leaders are up to the task of fixing it. [more]

Time to Talk     click for more

Time to Talk, a network of European Houses of Debate, has partnered up with Eurozine to launch an online platform. Here you can watch video highlights from all TTT events, anytime, anywhere.
Dessislava Gavrilova, Jo Glanville et al.
The role of literature houses in protecting the space for free expression

http://www.eurozine.com/timetotalk/european-literature-houses-meeting-2014/
This summer, Time to Talk partner Free Word, London hosted a debate on the role that literature houses play in preserving freedom of expression both in Europe and globally. Should everyone get a place on the podium? Also those representing the political extremes? [more]

Support Eurozine     click for more

If you appreciate Eurozine's work and would like to support our contribution to the establishment of a European public sphere, see information about making a donation.

Vacancies at Eurozine     click for more

There are currently no positions available.

Editor's choice     click for more

Felix Stalder
Digital solidarity

http://www.eurozine.com/articles/2014-02-26-stalder-en.html
As the culture and institutions of the Gutenberg Galaxy wane, Felix Stalder looks to commons, assemblies, swarms and weak networks as a basis for remaking society in a more inclusive and diverse way. The aim being to expand autonomy and solidarity at the same time. [more]

Literature     click for more

Olga Tokarczuk
A finger pointing at the moon

http://www.eurozine.com/articles/2014-01-16-tokarczuk-en.html
Our language is our literary destiny, writes Olga Tokarczuk. And "minority" languages provide a special kind of sanctuary too, inaccessible to the rest of the world. But, there again, language is at its most powerful when it reaches beyond itself and starts to create an alternative world. [more]

Piotr Kiezun, Jaroslaw Kuisz
Literary perspectives special: Witold Gombrowicz

http://www.eurozine.com/articles/2013-08-16-kuisz-en.html
The recent publication of the private diary of Witold Gombrowicz provides unparalleled insight into the life of one of Poland's great twentieth-century novelists and dramatists. But this is not literature. Instead: here he is, completely naked. [more]

Literary perspectives
The re-transnationalization of literary criticism

http://www.eurozine.com/comp/literaryperspectives.html
Eurozine's series of essays aims to provide an overview of diverse literary landscapes in Europe. Covered so far: Croatia, Sweden, Austria, Estonia, Ukraine, Northern Ireland, Slovenia, the Netherlands and Hungary. [more]

Debate series     click for more

Europe talks to Europe

http://www.eurozine.com/comp/europetalkstoeurope.html
Nationalism in Belgium might be different from nationalism in Ukraine, but if we want to understand the current European crisis and how to overcome it we need to take both into account. The debate series "Europe talks to Europe" is an attempt to turn European intellectual debate into a two-way street. [more]

Conferences     click for more

Eurozine emerged from an informal network dating back to 1983. Since then, European cultural magazines have met annually in European cities to exchange ideas and experiences. Around 100 journals from almost every European country are now regularly involved in these meetings.
Law and Border. House Search in Fortress Europe
The 26th European Meeting of Cultural Journals
Conversano, 3-6 October 2014

http://www.eurozine.com/comp/conversano2014.html
Eurozine's 2014 conference in southern Italy, not far from Lampedusa, addressed both EU refugee and immigration policies and intellectual partnerships across the Mediterranean. Speakers included Italian investigative journalist Fabrizio Gatti and Moroccan feminist and Nobel Peace Prize nominee Rita El Khayat. [more]

Multimedia     click for more

http://www.eurozine.com/comp/multimedia.html
Multimedia section including videos of past Eurozine conferences in Vilnius (2009) and Sibiu (2007). [more]


powered by publick.net